За 35 років, що минули від тих трагічних днів, по мірі розсекречення документів, науковці та журналісти, детально дослідили та висвітлити причини Чорнобильської трагедії. Серед величезної кількості публікацій, присвячених, головним чином, хроніці подій, проблемам атомної енергетики, основним напрямкам вирішення інженерно-технічних проблем пов’язаних із спорудження укриття на четвертому енергоблоці, а також медико-біологічним проблемам породженим техногенною катастрофою, фактично недослідженими тривалий час залишалися аспекти функціонування урядових органів Української РСР, яким були делеговані спеціальні повноваження з ліквідації наслідків техногенної катастрофи. Частково це питання вдалося вирішити шляхом публікації збірників документів «Чорнобиль. Документи Оперативної групи ЦК КПУ (1986-1988)» та «Чорнобильське досьє КҐБ: від будівництва до аварії: Збірник документів про катастрофу на Чорнобильській АЕС».

Проте діяльність Ради Міністрів УРСР, міністерств та відомств, виконавчих комітетів обласних і Київської міської рад народних депутатів висвітлені фрагментарно.

Документи розміщені в онлайн архіві «Чорнобиль. Хроніка Києва» свідчать про надзвичайний масштаб робіт проведений Київською міською Радою народних депутатів з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, цивільному захисту населення  

В фондах Державного архіву м. Києва зберігається значний масив документів, у яких зафіксовані відомості щодо перебігу подій у м. Києві та заходи, вжиті Оперативною групою бюро Київського міськкому Комуністичної партії України, Київською міською Радою народних депутатів та її виконавчим органом із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З метою оперативного реагування на ситуацію, виконання постанов і розпоряджень Ради Міністрів УРСР, доручень Оперативної групи Політбюро Центрального комітету Комуністичної партії України, а також координації дій із захисту населення м. Києва від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, було створено Оперативну групу бюро Київського міськкому Комуністичної партії України (далі – Оперативна група), яку очолив голова виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів Валентин Згурський. Періодичність засідань визначалася оперативною ситуацією. Так, якщо протягом травня-червня засідання Оперативної групи проводилися щоденно, то зі зменшенням загрози і стабілізацією ситуації на Чорнобильській АЕС засідання стали проводитися он раз на тиждень (липень-жовтень 1986 р.),  один раз на два тижні (жовтень-грудень 1986 р.), а з січня 1987 р. засідання проводилися один раз на місяць. Загалом у травні 1986 р. – вересні 1987 р. Оперативна група провела 67 засідань.

До компетенції Оперативної групи належав широкий спектр питань, пов’язаних як із життєзабезпеченням столиці УРСР так і з наданням допомоги (матеріальними, фінансовими і людськими ресурсами) для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: щоденний контроль за радіаційною ситуацією, організація контролю за станом здоров’я киян, евакуйованих осіб і ліквідаторів, надання їм невідкладної медичної допомоги, забезпечення безперебійного постачання продуктів харчування із зон, які не зазнали ураження радіацією, накопичення продуктів харчування тривалих строків зберігання, заготівля свіжих овочів і фруктів, побудова нових насосних станцій та водогонів для перекачування води із р. Десна, з метою забезпечення міста питною водою, розконсервація та буріння нових артезіанських свердловин, щоденна санітарна обробка вулиць, громадських споруд та житлових будинків, захоронення радіоактивних осадів та ураженої біомаси,  проведення комплексу заходів з дезактивації транспортних засобів, які прибували до міста, організація вивезення дітей на літній відпочинок тощо.

Також до відома Оперативної групи належали питання щодо надання матеріально-технічних ресурсів для проведення невідкладних спеціальних,  робіт і наукових досліджень, облаштування місць тимчасового проживання та відпочинку ліквідаторів і лікувально-санаторних закладів, побудови нових та перепрофілювання діючих медичних закладів для лікування постраждалих, а також інші завдання.

Рішення, прийняті Оперативною групою, невідкладно доводилися до відома посадових осіб виконавчих комітетів Київської міської та районних рад народних депутатів, керівників штабів цивільного захисту. Заходи, які потребували фінансування чи виділення матеріально-технічних ресурсів, реалізовувалися шляхом прийняття відповідного рішення Київської міської ради чи розпорядження голова виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів.

Так, відповідно до прийнятих на засіданні Оперативної групи рішень, у стислі строки було вирішено питання із забезпеченням міста чистою питною водою. Після вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС у річку Прип’ять попала значна кількість забрудненої води, яка, у свою чергу, швидко попала в Київське водосховище. Зважаючи на весняне водопілля, такий стан речей загрожував здоров’ю мешканців столиці, оскільки значна частина питної води в квартири киян надходила із р. Дніпро. Швидкими темпами було організовано розробку проекту та забезпечено проведення робіт з будівництва нових водозабірних споруд і плавучої насосної станції для подачі у міський водогін води із річки Десна. Новий водогін було прийнято в експлуатацію 19 червня 1986 р. Одночасно було розконсервовано низку артезіанських свердловин та пробурені нові.

Міська санітарно-епідеміологічна станція здійснювала щоденний контроль за станом зовнішнього середовища в місті Києві та в окремих населених пунктах, що примикали до нього – вимірювання гамма-фону, дослідження молока та молочних продуктів, води питної у міському водогоні та води в річках Дніпро і Десна, опадів та повітря на вміст радіонуклідів. Протягом травня-червня ці випробування здійснювалися двічі на день (о 6.00 та 18.00 год.), а з липня 1986 р. по 26 січня 1988 р. – один раз на день. Результати випробувань надсилалися до всіх органів, задіяних у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: Ради Міністрів УРСР, Міністерства охорони здоров’я УРСР, КДБ УРСР, виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів, Штабу цивільного захисту м. Києва та інших. Виявлені в ході таких досліджень молочні та м’ясомолочні продукти та сировина знімалися із продажу та направлялися на переробку в інші області Української РСР.

Чи не найголовнішим завданням яке постало перед міською владою, це забезпечення міста свіжими овочами, фруктами та городиною. Вміст радіонуклідів у продукції, яка раніше надходила із Іванківського, Бородянського та частково Києво-Святошинського районів не відповідала встановленим нормативам, як результат невідкладно було організовано доставку свіжих овочів та фруктів з інших областей держави. З метою контролю якості продукції на ринках міста, введено обов’язковий її дозиметричний контроль. Для забезпечення мешканців міста якісними овочами та фруктами в осінньо-зимовий 1986-1987 рр. для збирання врожаю було залучено студентів вищих навчальних закладів і професійно-технічних закладів м. Києва та Київської області. Для організації та координації цієї роботи у виконавчих комітетах районних радах народних депутатів міста Києва спеціально уповноважувалися заступники голів виконкомів, які звільнялися від усіє іншої роботи.

На в’їздах до міста Києва було створено мережу постів для проведення дозиметричного контролю усіх транспортних засобів, які прибували чи виїжджали зі столиці. Відповідно до наданих фахівцями рекомендацій зі зменшення забруднення поряд із пунктами дозиметричного контролю на в’їздах до м. Києва було облаштувано та організовано роботу пунктів спеціальної обробки транспортних засобів: у селищах Гостомель, Демидів та Чабани, місті Обухів, в районі поселення Биківня, на в’їзді до м. Києва з боку м. Бориспіль, по проспекту Кошового та по вул. Богатирській. Осади від помиття транспорту захоронювалися на спеціально побудованому полігоні в селі Великі Дмитровичі Київської області. По всьому місту збудовано низку пунктів миття індивідуального транспорту мешканців міста.

З урахуванням інформації Міської санітарно-епідеміологічної станції та відповідно до наданих рекомендацій щоденні здійснювалися заходи з помиття вулиць, тротуарів та будинків міста.

Також варто зупинитися на роботі виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів із розселення та працевлаштування евакуйованого з міст Чорнобиль та Прип’ять населення, фахівців Міністерства енергетики СРСР, які направлялися для виконання робіт, забезпечення житлом ліквідаторів. Відповідно до прийнятих рішень ці категорії людей мали першочергово забезпечуватися житлом. Так спільною постановою  виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів і президії Київської міської ради профспілок від 16 вересня 1986 р. № 917/1 для розселення сімей, евакуйованих із зони Чорнобильської АЕС було виділено 500 квартир. При виконавчому комітеті Київської міської Ради народних депутатів функціонувала оперативна група із надання допомоги по працевлаштуванню населення евакуйованого із зони аварії.

Окремим тематичним блоком в представлених документах, які висвітлюють діяльність Київської міської ради народних депутатів та Київської міської ради, є рішучі кроки з підготовки та впровадження комплексних заходів з охорони навколишнього середовища у м. Києві та Київській області після аварії на Чорнобильській АЕС. Усвідомлюючи небезпеку від продовження експлуатації Чорнобильської АЕС, народні депутати Київської міської Ради 15 жовтня 1991 р. прийняли рішення звернутися до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів із закликом припинити діяльність Чорнобильської АЕС.

Чорнобильська катастрофа не тільки забруднила радіацією навколишнє  середовище на багато десятків років, а й забрали тисячі людських життів та завдала непоправної шкоди здоров’ю населення. Замовчування та не доведення владою до населення достовірної інформації про масштаби катастрофи та відсутність у перші дні аварії дієвих заходів по захисту населення призвело різкого погіршення здоров’я киян, а особливо дітей. Піклуючись про захист дітей рішеннями Київської міської ради народних депутатів впроваджено низку заходів: споруджено новий завод дитячого харчування, закуплено обладнання та створено спеціальні відділення у медичних закладах що діагностування та лікування дітей із захворюваннями пов’язаними із ураженням щитовидної залози, введено безкоштовне харчування дітей у школах, забезпечено їх щорічний відпочинок у літніх таборах та санаторно-лікувальних закладах, щорічно виплачувалася матеріальна допомого сім’ям, діти яких мали захворювання отримані в результаті ураження радіацією.

Важливою складовою заходів щодо подолання наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та розбудови екологічного руху в Україні було створення значної кількості громадських об’єднань. Міська влада всіляко сприяла їх діяльності та надавала підтримку при проведенні різноманітних заходів – спорудження пам’ятників, проведення урочистих меморіальних та екологічних заходів, наукових конференцій, спортивних заходів тощо.