До 150-річчя Свято-Михайлівської (Олександрівської) лікарні
9 грудня 2025 року виповнюється 150 років з дня відкриття Київської міської лікарні, названої на честь одужання цесаревича Олександра, від імені якого вона і отримала свою першу назву «Олександрівська». У 1875 році лікарня розміщалася у двох дерев'яних бараках на 65 ліжок. Тут надавали стаціонарну, амбулаторну та (до 1902 р.) швидку медичну допомогу населенню міста. З 80-х років XIX століття Олександрівська лікарня стає базою медичного факультету Київського університету Святого Володимира. В 1885 р. був вибудуваний двоповерховий корпус, у якому перебували клініки пропедевтики внутрішніх і нервових хвороб. У 1889 році в Олександрівській лікарні на базі прозекторського відділення з’являється перша лабораторія. В 1891 г. на кошти дружини міського губернатора О.П. Демидової була побудована дитяча клініка. Очолив її основоположник дитячої хірургії в Україні, професор кафедри дитячих хвороб Київського університету В.Є. Чернов. В 1895 р. на базі лікарні відкрився перший у місті пологовий будинок. У 1903 - 1918 роках при лікарні працював навчальний заклад, де готували повитух. На той час в Олександрівській лікарні налічувалося 190 штатних ліжок і 63 резервних на випадок епідемії. В 1901-1914 рр. на базі лікарні відкрилися два інфекційні (дитяче й доросле), гінекологічне, урологічне й хірургічне відділення. У 1912 році в лікарні вже 640 ліжок, через епідемію діяли і тимчасові відділення.
У 1919 році відділ охорони здоров’я Київського виконавчого комітету ради робітничих депутатів повідомив керівництво лікарні, що вона перейменована на І-у радянську міську лікарню, в 1922 році лікарні присвоєно ім'я жовтневої революції і в народі вона стає «Жовтневою». Під час Голодомору 1932-1933 рр. селяни приїжджали до Києва в надії знайти тут прихисток та їжу. Тих, кому це не вдавалось, ослаблених та безпритульних привозили в Олександрівську лікарню, де більшість з них і помирали. Крім того в цей час в місті бушувала епідемія висипного тифу. До 1935 року заклад отримує мізерне фінансування, тому нові корпуси не будуються. Потім ситуація з грошима покращується, і в 1937 році був побудований поліклінічний корпус. На початку 1941-го у лікарні було 13 спеціалізованих відділень, 88 лікарів та 1220 ліжок.
Під час німецької окупації Києва «Жовтневу» тимчасово назвали Першою міською клінічною лікарнею і виселили на вулицю Бульварно-Кудрявську, а корпуси зайняв німецький шпиталь. До 1947 року лікарня відновлювалась після німецької окупації та війни. Тепер працювало 17 спеціалізованих відділень, також проходили практику студенти Київського медінституту. У 1951 році в одноповерховому корпусі №10 відкривають урологічну клініку на 100 ліжок (до того було лише відділення). Скоро вона стає найбільшим та найкраще оснащеним урологічним закладом в Україні. Там починають досліджувати проблеми дитячої урології та відкривають перше дитяче урологічне відділення. У лютому 1966 році в закладі відкривається перше в Україні та друге в Радянському союзі відділення анестезіології та реанімації, а згодом рентгенорадіологічне.
У 1970-х в лікарні починають реконструкцію, яка триває майже 20 років. Перебудовують старі та зводять нові корпуси: неврологічний, терапевтичний, кардіологічний, інфекційний, лікувально-діагностичний. Деякі відділення облаштовують в інших приміщеннях: дитячий корпус віддають під шкірне відділення, а в будівлі притулку для людей похилого віку відкривають реанімацію.
У 1978 році засновано Республіканський ревматологічний та міський кардіологічний центри при лікарні. В центрі облаштовують науковий підрозділ з лабораторіями. Там працювали над вдосконаленням профілактики та лікування серцево-судинних захворювань. У 1980 році Олександрівська лікарня долучається до медичного обслуговування Олімпійських ігор. В цьому ж році на базі клініки відкривають лабораторію очного протезування.
Після аварії на ЧАЕС в лікарню приїжджали жителі Прип’яті та працівники атомної електростанції. В закладі облаштували чотири пункти санітарної обробки та надали допомогу 18 тисячам потерпілим. Лише в 1997 році 36 медиків, які працювали на цих пунктах, отримали посвідчення ліквідаторів.
У жовтні 1990 року під час Революції на граніті в лікарні перевіряли стан голодуючих студентів, шістьох з них довелося госпіталізувати.
У 1991 вона стала Київською міською клінічною лікарнею №14, через два роки - Центральною міською клінічною лікарнею. Заклад продовжує розвиватись: відкривають нові та оновлюють старі відділення. В 1998 з’являється друге інфарктне відділення, в серпні 2001 - судинної хірургії, у 2002 оновлюють реанімацію. 25 жовтня 2007 року Київська міська рада повернула лікарні первинну назву «Олександрівська клінічна лікарня». З 2010 року відкриваються інфекційна реанімація, відділення звукової діагностики, а також нефрології та діалізу.
Під час Революції Гідності 2013-2014 в клініку направляли постраждалих активістів.
Під час пандемії коронавірусу лікарня стала опорним медичним закладом Києва, що приймала хворих пацієнтів. 11 квітня 2024 року на пленарному засіданні III сесії Київської міської ради IX скликання Олександрівську клінічну лікарню в рамках деколонізації перейменовано на «Свято-Михайлівську клінічну лікарню».
Впродовж 150 років Олександрівська лікарня займала провідне становище в галузі надання медико-профілактичної допомоги у місті Києва, а її лікарі та персонал стояли на вістрі боротьби з інфекційними епідеміями, наслідками воєн та техногенних аварій, ними було врятовано мільйони життів.
Сьогодні Свято-Михайлівська клінічна лікарня ̶ сучасний величезний багатопрофільний комплекс, що використовує новітні медичні технології, а також унікальні діагностичні й лікувальні методики.
З діяльністю лікарні пов'язані імена відомих лікарів: В.П. Образцова, Ф.Г. Яновського, М.М. Волковича, М.Д. Стражеска, Б.М. Маньківського, О.І. Коломійченка та ін.
В Державному архіві м. Києва зберігаються документи фондів:
- Ф. 111 «Київська міська Олександрівська лікарня» за 1875-1919 роки;
- Р-328 «Київська міська клінічна лікарня ім. Жовтневої революції відділу охорони здоров’я виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів» за 1919-1941, 1943-1978 роки.
До Вашої уваги представлені окремі документи вказаних фондів.
1. План місцевості, що займає Олександрівська міська лікарня, складений у 1882 році за розпорядженням міського голови.
Ф. 163, оп. 41, спр. 3020, арк. 3.
2. Фрагмент Звіту Лікарняної Ради за 1883 рік.
Ф. 111, оп. 1, спр. 3, арк. 1, 1 зв., 3 зв., 5, 5 зв., 7, 7 зв., 8, 8 зв.
3.Фрагмент Положення про клінічні відділення при Київській міській лікарні цесаревича Олександра, 1889 рік.
Ф. 111, оп. 1, спр. 33, арк. 14, 14 зв., 15, 15 зв., 16.
4.Фрагмент Уставу Київської міської лікарні цесаревича Олександра 1895 року.
Ф. 111, оп. 1, спр. 33, арк. 4, 6, 6 зв., 7, 8 зв., 9.
5. Фрагмент Уставу Київської міської лікарні цесаревича Олександра 1907 року.
Ф. 111, оп. 1, спр. 33, арк. 61, 63, 63 зв., 64, 65 зв., 66.
6. Обзор лікарні за 1907 рік.
Ф. 111, оп. 3, спр. 25, арк. 1, 1 зв., 2.
7.Правила прийому хворих До Київської міської лікарні цесаревича Олександра і збереження речей, що належать їм.
Ф. 111, оп. 1, спр. 33, арк. 118.
8.Свідоцтво від 21 червня 1905 року про присвоєння звання повивальної бабки першого розряду Басі Аронівні Ратнер.
Ф. 111, оп. 1, спр. 36, арк. 330.
9.Оголошення про сплату за лікування в Олександрівській лікарні, 1910 рік.
Ф. 111, оп. 1, спр. 38, арк. 74 зв.-75.
10.Фрагмент Протоколу особливої наради з питання прийому до міської Олександрівської лікарні хворих з інших міст від 10 квітня 1910 року.
Ф. 111, оп. 1, спр. 38, арк. 80, 80 зв., 86.
11.Відомості про хворих інфекційними хворобами, що надійшли до лікарні у 1910 році. Рух хворих на віспу та дифтерію в 1910 році.
Ф. 111, оп. 3, спр. 51, арк. 9, 158, 159.
12.Термінове повідомлення з Олександрівської лікарні до Лікарського відділення Київського Губернського Правління та до Відділу народного здоров’я Київської міської управи про надходження 09 січня 1915 року з Нікольської Слобідки до лікарні хворої на азійську холеру. Лист надходження.
Ф. 111, оп. 1, спр. 67, арк. 27, 28, 28 зв.
13.Вирізка з газети за 1919 рік про межі Києва та його територіальний устрій.
Ф. 111, оп. 1, спр. 87, арк. 20 зв.
14.Повідомлення Відділу народного здоров’я Київської міської Управи директору Олександрівської лікарні від 13 січня 1919 року про прийом хворих Деміївки та Саперної Слобідки мешканців міста Києва.
Ф. 111, оп. 1, спр. 87, арк. 22.
15.Фрагмент Протоколу засідання Ради Лікарні від 28 квітня 1917 року, на яке було запрошено представників лікарів-інтернів та службовців лікарні.
Ф. 111, оп. 1, спр. 90, арк. 223, 223 зв., 227 зв.
16.Інструкція Комітету службовців Київської міської Олександрівської лікарні (прийнята на загальних зборах службовців лікарні 26 травня 1917 року).
Ф. 111, оп. 1, спр. 90, арк. 244 зв., 245.
17.Повідомлення Відділу охорони здоров’я Київського виконавчого комітету ради робітничих депутатів від 14 квітня 1919 року до Олександрівської лікарні про її перейменування в 1-у радянську міську лікарню.
Ф. 111, оп. 1, спр. 91, арк. 11.
18.Наказ № 5 по Відділу забезпечення про скорочення харчування пацієнтів лікарень, що підпорядковуються Губкомздраву, 1919 рік.
Ф. 111, оп. 1, спр. 91, арк. 26.
19.Лист Товариства благоустрою Києво-Лук’янівського міського православного кладовища від 9 квітня 1919 року директорові Олександрівської лікарні щодо неналежної доставки трупів.
Ф. 111, оп. 1, спр. 92, арк. 236, 236 зв.
20.Виписка з Протоколу засідання Колегії Губкомздрава від 19 травня 1919 року Про скорочення штатів в 1-й і 2-й та Кирилівській лікарнях
Ф. 111, оп. 1, спр. 91, арк. 48, 48 зв.
21.Доповідь про стан та роботу Київської Клінічної лікарні імені Жовтневої революції за січень-квітень 1933 року.
Ф. Р-328, оп. 15, спр. 10, арк. 1-4.
22. Фрагмент Короткої довідки про 75-ти річний шлях розвитку Київської Міської Клінічної лікарні ім. Жовтневої революції.
Ф. Р-328, оп. 15, спр. 113, арк. 8, 12, 13.
