Поздоровлення Державному

архіву м. Києва

Автор: Васильєв О.Б.

Є дуже важливі роботи в Державі,
Бувають такі, котрі всім заважають,
А є ще такі, що про них мало слів.
Одна із таких – то звичайний архів.
Нарешті святкуєм. Згадали про дівчин,
Згадали про хлопців, шукаючих вічне.
Для цього короткий назначили день,
І, майже Різдво за новітніх натхнень.
Святкуй, архівісте, чудова погода –
Є светр, є бурки, а сонечко згодом.
Та посмішка сяє. Ігристе вино…
Забулькає ніжно по жилах воно.
А поки халат, на столі фоліанти,
Від спонсора будуть на пошуки гранти,
Коробки в пилюці, заявник кипить!
Тривога, обід та архів наш не спить.
Стараємось, робимо все по закону.
Директор, ай-ті, діловод, охорона,
Бухгалтер, збереження, НАФ, кадровик,
А ще реставратор, завгосп уже звик.
До всіх документів дорога знайдеться –
Три поверхи є – сотня сходинок в’ється.
З Теліги на Сальського торимо шлях:
Чи холод, чи сонце – по будь-яких днях.
Архів – це не просто, як часто здається,
Історія тут назавжди збережеться.
Хто пращурів знає – в майбутнє іде,
Онуків своїх за собою веде.
Зі святом, колеги, вас щиро вітаю!
Ви віддані справі. Напевне це знаю!
Замало для вас стане будь-яких слів,
Державний наш Київський любий архів!

Шана архіву

Автор: Васильєв О.Б.

У столиці України
Аж до біса різних місць,
Де мені, громадянину,
Проявити свою злість:
У «собезі» та у ЦНАПі,
Чи-то в банку та в метро,
Нафтогазі і на паті,
У лікарні і бістро.
Та є заклад офіційний,
І, здавалось – ось воно…
Але ні – ідеш спокійний,
Дяку шлеш через вікно,
Бо архів, хоч і державний,
Тут чиновником не тхне.
Колектив працює славний –
З керівництвом за одне.
Як допомогти людині
Відшукати власний слід
Із минулого до нині
Через сотні довгих літ,

Як із пилу на папері
Інформацію дістать,
Щоб скрутним не йшов за двері,
А від щастя міг літать.
Чи працює підприємство,
Хто були батьки батьків?
Швидко, зручно, точно, чесно!
І немає зайвих слів.
З надр нариють документи,
Потім їх переплетуть.
І це все задля клієнта –
В цьому от архіву суть!
Хтось говорить – не потрібно,

Що нероби геть вони…
Місце зовсім тут не хлібне
І у спеку й в холоди.
Майже всі ентузіасти.
Приклад є – по сорок п’ять
Років тут, але нам класно!
Не дасте мені збрехать!
Гроші є, профком працює
І директор жить дає.
Вас вітаю і цілую!
Вірю я, що доля є!