18 травня Україна відзначає День скорботи й пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу.

   Саме цього дня у 1944 році за наказом голови Ради Народних Комісарів СРСР Йосипа Сталіна близько 200 тисяч кримських татар депортовано до радянських республік у Середній Азії (Узбекистан, Казахстан, Таджикистан).

   Вони опинилися у так званих спецпоселеннях, які швидше нагадували трудові табори. Депортованих використовували як дешеву робочу силу. За перші три роки після переселення від голоду, виснаження і хвороб померли, за різними оцінками, від 20 до 46% всіх депортованих.

   Цей нелюдський акт депортації призвів до незліченних жертв. Протягом кількох днів цілий народ було позбавлено Батьківщини. В ешелонах смерті, у місцях спецпоселень від голоду, виснаження і хвороб загинули тисячі безневинних людей. Було знищено цілі родини. Людей було позбавлено на багато десятків років елементарних прав громадянина

   Лише після розпаду Радянського Союзу кримські татари отримали змогу повернутися на рідну землю.

   Починаючи з 1994 року, щороку 18 травня Україна відзначає День скорботи й пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу. З 2016 року – День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, згідно з постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року «Про визнання геноциду кримськотатарського народу».

   Сьогодні кримськотатарський народ знову не може почуватися вдома на своїй рідній землі. З початком окупації росією Кримського півострова у 2014 році історія повторюється. Тисячі кримських татар змушені були знову покинути рідні домівки. Всі ці роки російська окупаційна влада кидає за грати, катує, проводить репресивну політику залякування, безслідного зникнення кримських татар, порушення громадянських, політичних і культурних прав.

   Маємо пам’ятати про страшну трагедію кримськотатарського народу, вшанувати пам'ять жертв геноциду та прискорити настання того дня, коли кримські татари та українці повернуться до рідних домівок.

   Крим – це Україна.